Були у Матері-Природи
Дві доньки неземної вроди.
Хто їх побачив хоч на мить, —
Не міг забуть і розлюбить.
Блакитнооку звали Флора,
У неї очі, наче зорі,
Завжди замріяна, тендітна,
Ласкава, ніжна і привітна.
А Фауна — швидка, як вітер,
Могла за птахами летіти
І за оленями стрибати,
Та з білочками пустувати.
Обидві світ живий любили,
Вони його боготворили.
То ж вирішила мудра мати
У спадок їм дарунки дати:
Мрійливій Флорі — світ
рослинний,
А жвавій Фауні — тваринний,
Щоб берегли і доглядали,
Від всього злого захищали.
Живуть в легендах і донині
Живого світу дві богині.
Немає коментарів:
Дописати коментар